Цей пост — волання про заспокоєння бентежної ґеймерської душі. Адже після тижневого розглядання „трейлера“ Syberia 3 в мені накопичилося хвилювання, якого вистачило би на справжнісіньку параною. У голові рояться сумніви: це не та Сиберія, не та Кейт Вокер, не ті пригоди, все не так, ми всі помремо! Дуже хочу помилятися і сподіваюся, ви знайдете, що заперечити моїм помилковим думкам. Отже, чому мені здається, що Syberia 3 — це провал.
Проблема сюжетна
До виходу Syberia світ не знав краси. Ми жили мляво і без смаку. Але прийшов дехто Бенуа Сокаль і подарував нам історію про ньюйорського юриста Кейт Вокер, яку доля занесла спершу до французьких Альпів, а згодом через усю Європу — до морозної Росії і острова Сиберія. Вона шукала Ганса Форальберґа, геніального винахідника, аби той підписав важливі для її компанії документи.
У першій частині Кейт Вокер проходила шлях від покірної виконавиці до самодостатньої пригодниці. Вона не лише вийшла за межі своєї зони комфорту, а й загартувалася, відкинула зайве і зрозуміла цінність невпинного поступу вперед. А тому у фіналі гри не сідає на літак, що мав би повернути її додому, а застрибує в останню мить на потяг, що вирушає у нову мандрівку.
Syberia II наголошує вже на іншому. Це історія про вірність мрії і дружбі. При чому ідеться не про задоволення власних бажань, а про втілення сферичної мрії у вакуумі, як наступний етап розвитку особистості пані Вокер. Довірившись Гансу, Кейт допомагає йому розшукати легендарний острів Сиберія, де досі живуть мамонти і під тупіт стада мамонтів закінчується ця приголомшливо красива дилогія. Навіщо продовження?
Про що могла би бути Syberia 3? Про повернення Кейт додому? Вона зріклася цього дому, а отже реверс подій дилогії перекреслив би усе, чого досягла ця мужня мандрівниця. Нова експедиція? Але судячи з опублікованих артів, лаштунки гри будуть знову з північно російським колоритом, а отже Кейт Вокер залишається там, де й скінчилася попередня частина гри, але що її там тримає і яка нова мета?
Але дилогія Syberia промовисто декларувала, що життя не безглузде і навіть у кожного гвинтика є своє призначення. Згадайте лишень, як свою роль відігравали різні механізми Ганса, що трапилися Кейт на шляху. А від драми, якою скінчилася історія найвидатнішого автоматона усіх світів, Оскара, фанати досі не можуть оклигати. А тут виходить, що Кейт топчеться на місці і шукає спокою та затишку в чужому для неї місці? Це гра про неприкаяну Кейт Вокер? Дякую, не треба.
Проблема жанрова
За одинадцять років з виходу Syberia 2 жанр тиць-клац-пригод або квестів вимер. Деякі інді-негідники намагаються потішити бородатих некрофілів своїми варіаціями на тему класичних квестів, але це лише відгомін минулої слави. Не додало життя мертвому жанру ні перевидання Grimm Fandango, ні завершення трилогії Deponia.
Жанр едвенчур просто морально застарів. З розвитком технологій, розробники отримали більше можливостей для створення динамічних, видовищних ігор. Тому на заміну таким іграм, як Syberia прийшли забавки на кшталт A Story About My Uncle, Dear Esther, The Vanishing of Ethan Carter і навіть SOMA. Намагатися повернути розбещених ґеймерів до неквапного блукання статичними місцинами — марна справа.
То що залишається Syberia 3? Йти в ногу з часом і перетворити Кейт Вокер на Ларису Іванівну? Але тоді це буде зрада зрадницька, стосовно палких шанувальників оригінальної дилогії. Залишитися вірною традиції? Але тоді — це мертвонароджена гра, що не здобуде популярності і буде забута. Безвихідь.
Проблема ставлення
А тепер про те, що запустило цей мисленнєвий процес в моєму мозку. П’ять довгих років ми плекали любов до Катрусі Мандрівниці, аж раптом Microids узяли та сповістили у 2009-му, що працюють над створенням Syberia 3. Ми стрепенулися, заворушилися, почали задовбувати пошуковики запитами про третю частину серії. А інформації нема. І так триває вже 6 років! Добре, що останні два рочки бодай трохи артів нам показали і навіть рендерені кадрики, але все ж — це надто довго. І тут 22 вересня цього нам показують перше в історії видиво стосовно Syberia 3. Усі охрестили це трейлером прийдешньої забавки, але, але, але…
Ролик називається: Сага про Сиберію — дорога до Сиберії 3. Це просто переказ сюжету попередніх ігор, в який наприкінці під надривний момент симфонічної композиції показано три секунди з Syberia 3. Судити про графіку рано, звісно. І про анімацію, і про ігролад… Але про стан готовності гри дуже навіть можна.
За артами Syberia 3 — це те саме творіння Бенуа Сокаля. Ті ж приємні оку м’які риси і миловидні обличчя навіть у негідників. Та ж своєрідна екзотика далеких країв, що й в Амерзонії, але боюся, що це залишиться просто авторським додатком до вже створеного світу, а не самостійною самодостатньою грою. Не маю права звинувачувати когось у бажанні заробити гроші, бо цим невдоволені можуть бути лиш ліниві сраки, але боюся, що окрім комерційної мети у проекту може не бути інших цілей. Бажаю успіхів творчому колективу Microids і заспокоюю себе тим, що помиляюся у всіх цих припущеннях. А ви що скажете? Це все надумано, безпідставно? Усе буде добре?
Cподобалася стаття? Підтримай PlayUA
На платформі Donatello ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Donatello отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!